Вітраж як продукт мистецтва, науки і ремесла – доволі непростий об’єкт. Щоб виготовити продукт, гідний похвали та захоплення, потрібно докласти зусиль і попрацювати, головне – знати як і за якими технологіями.

Свинцево-паяний вітраж – зібраний зі шматочків скла у свинцеву оправу, запаяну в стиках. Скла можуть бути кольоровими й розписаними фарбою з легкоплавкого скла та оксидів металів, які далі обпікаються в спеціальних печах. Фарба міцно вплавляється в скляну основу, стаючи частиною скла.

Фацетний вітраж – виконаний зі стекол із знятою по периметру скла фаскою (фацетом) або об’ємних, шліфованих і полірованих стекол, що мають огранювання. Виглядає такий вітраж дуже ефектно, тому що численні грані іскряться і виблискують в променях світла, а золотистий колір латуні надає виробу теплоту і привабливість.

Комбінований вітраж – поєднує кілька прийомів, наприклад, розписний медальйон і техніку мозаїчного набору, фацетне засклення як тло. У старовину таких поєднань досягали, припасовуючи і доставляючи до вже готових, часто куплених під ширший віконний проріз вітражів відсутні частини, надаючи заскленню вигляд орнаменту.

Піскоструминне гравіювання – поверхню скла роблять матовою c допомогою частинок кварцового піску під великим тиском, що випускається на поверхню. У готовому вигляді панно не варто застосовувати на великих за розміром поверхнях, наприклад, матові розсувні двері навряд чи справлять враження.

Вітраж з розписом — малюнок, виконаний спеціальними силікатними фарбами, закріплюється за допомогою високої температури.

Метод Тіффані є найбільш часто зустрічається при створенні сучасних вітражів. Він дозволяє виготовляти композиції з високою точністю, використовуючи навіть дуже дрібні деталі. Суть методу полягає у використанні для скріплення окремих стекол за допомогою мідної самоклеящейся фольги, якої обертаються їх шліфовані торці.